Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

• Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу — найгірші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки  та подолавши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

• Дайте дитині можливість виразити свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизиться.

• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег.

• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити. Нехай вона бачить, що  вона потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки дитини

• Виявляти до дитини більше уваги, любові та ласки.

• Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей — єдність їхніх дій.

• Не застосовувати фізичні покарання.

• Допомагати дитині знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

• Пояснювати дитині наслідки агресивної поведінки.

• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості дитини.

• Надавати  можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію дитини в правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати  до участі в культурних заходах.

Як батькам бути пильними, що перше роблять батьки, коли отримують інформацію про такі ігри?

Батьки починають розпитувати дитину, чи ти знаєш про таку гру. Діти кажуть: ні, не чули. Батьки щасливі - це не про нашу дитину. А саме після цих розпитувань може з'явитися бажання пошукати. Профілактика не має викликати цікавість до забороненого. Тому треба мати з дитиною розмови щоденно про усіляке. У тому числі: в які ігри подобається грати, чому саме в цю гру, що саме найбільше подобається, що ти в ній знаходиш для себе, а що тобі залишається після того, як закінчив грати, чим це пригодиться надалі в житті і т.д. Інколи важко слухати, бо а) дитина не вміє себе виразити (і чим більше грає, тим більше імовірність, що на спілкування не лишається часу і комунікаційні уміння не розвиваються); б) у батьків немає часу і не вистачає терпіння вислуховувати детальну розповідь сюжету гри, дитячі оповіді про персонажів чи якісь рівні та ігрові проблеми (тому від цих розповідей найчастіше відмахуються як від несерйозного, неважливого, пустого). Але якщо ми не ведемо наших дітей у грі, є велика імовірність, що гра починає вести нашу дитину в реальності. Не просто забирає час життя, а втручається в реальність, вимагаючи певних дій, і як виявляється небезпечних.
Безпека дитини - це відповідальність батьків, хоч і в кіберсередовищі. Але часто цілком відповідальні батьки не знають, як діяти, щоб убезпечити від таких ризиків.

Найкращий шлях профілактики смертальних квестів - 1) розвиток інтересів дитини поза інтернетом, в реальності; 2) збереження довіри у стосунках, контакту, для того, щоб дитина бачила в батьках джерело допомоги в складнощах і зверталася.

Що дитині подобається? Наскільки вона має сталий інтерес? Якщо не має, то скільки ви зробили пропозицій спробувати щось нове, і ще раз, і ще раз? Це не обов'язково нові кружки чи щось організоване. Це може бути будь-яка справа, що робиться разом (приготування їжі, наведення чистоти і краси в оселі, підготовка подарунків, спільний перегляд фільмів чи читання книги) з розмовою про відчуття, думки, здобутки, які віднайдено в цій справі, побільше гумору і веселощів. І про ігри також говорити, допомогти дитині пройти період захопленості, регулювати час, "торгуватися" ("ти з'їси цю цукерку тільки через мій суп"), укладати угоди, карати згідно з домовленостями (щоб розвивати волю в дитини, а не принижувати її) і т.д. 
На жаль, до ігр ставлення у дорослих - крайнощі. Спочатку нічого не регулюється, а потім, як узнали про небезпеку - все заборонити. Крайнощі не подіють адекватно. Формуйте інтереси поза інтернетом. Розмовляйте про життя і про ігри також. І в цій розмові про життя, небезпеки, проблеми, свою долю, свій шлях, про ігри, спільноти, небезпеки в іграх, зв'язок з життям - ви узнаєте потрібну вам інформацію. Не питайте "чи знаєш ти таку-то гру", спитайте "а чи хтось розповідав тобі тобі про ігри, які не тільки в екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і що ти думаєш про це?". Не кажіть :"ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати", а скажіть "а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?" Начебто те саме, але трохи інакше. 
На всі випадки не може бути однакових порад. Ви краще знаєте свою дитину, але знайдіть і тих, з ким ви можете радитися.

Ці квести на 9-13 річних спрямовані, в цьому віці відбувається зміна ставлення до батьків і це слабке місце, в яке втручаються. А починати говорити про небезпеки раніше треба. Чи є в дитини уявлення про те, що люди різні, є й погані, ті, хто можуть вчинити дитині зле. Ігри теж створюють люди і може статися так, що ігри теж пропонуватимуть якісь погані речі. Як ти розрізниш? Які погані речі можуть пропонувати? Я тобі допоможу розібратися. Треба звертатися до мами чи тата, якщо сумніваєшся. Це приблизно для молодшого шкільного віку. А для старших більше індивідуалізовано в залежності від стану стосунків. Тут як надмірна опіка так і відсутність опіки (надмірна свобода) можуть виявитися ускладненням. Довіряй і перевіряй у балансі.

1. Кожен день спілкуйтеся з дитиною на будь-які теми(в які ігри подобається грати, чому саме в цю гру, що саме найбільше подобається, що ти в ній знаходиш для себе, а що тобі залишається після того, як закінчив грати, чим це пригодиться надалі в житті і т.д.).

2. Формуйте інтереси поза інтернетом.

3. Не питайте "чи знаєш ти таку-то гру", спитайте "а чи хтось розповідав тобі тобі про ігри, які не тільки в екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і що ти думаєш про це?".

4.Не кажіть :"ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати", а скажіть "а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?" Начебто те саме, але трохи інакше.

5. Приділяйте більше часу дітям.

6. Проведіть бесіди на тему самогубства, насильства, торгівлі людьми.

7. Перевіряйте шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита, метелеків, цифр 4.20;

8. Перевіряйте облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.

9. Звертайте увагу на коло спілкування дитини;

10. Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями;

11. Обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

​

При виявленні таких спільнот правоохоронці просять негайно повідомляти до кіберполіції за номером гарячої лінії: (044) 374-37-21 з 8:45до 19:30 (в робочі дні), чи за електронною адресою: https://www.cybercrime.gov.ua (цілодобово), або звертатися до адміністрації соцмережі, у якій виявлена група.

 (Пам'ятка для батьків)

1.Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна,
добре навчається, допомагає. Любіть її прос­то за те, що вона є.

2. Можна висловлювати своє незадово­лення окремими діями дитини, але не ди­тиною загалом.

3. Будьте вірними своєму слову, обіцян­кам. Навіть якщо є об'єктивні причини,
і через якісь обставини ви не зуміли дотри­матися своєї обіцянки, не вважайте негідним
для себе пояснити дитині причину, з якої порушили ЇЇ.

4. Будьте відвертими з дитиною. У по­будові правильних і чесних відносин украй
важливе бажання дитини бути з вами від­вертим. Це бажання можна і потрібно сти­мулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внут­рішній вибір на користь правди (або брехні). При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними зусиллями мож­на було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.

5. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, хоч якими б небажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з'явилися, отже, для цього є підстави.

6. Незадоволення діями дитини не по­винно бути систематичним, інакше воно
переросте у її неприйняття.

7. Поступово, але неухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті
справи вашої дитини і передавайте їх їй.

8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина впер­ше говорить неправду, необхідно пояснити
їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно доз­
волить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій від­
гук — позитивний і негативний. Таке пояс­нення допоможе їй навчитися думати про
майбутнє. Давайте змогу дитині самій зала­годжувати наслідки її дій або бездіяльності.
Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

9. Карайте дитину, залишаючи без хоро­шого, а не робіть їй погано.

10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдо­ма «статусні» взаємини, без знижки на вік
малюка, ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина
думає перш за все, що на неї чекає невід­воротне і строге покарання. Відчуття само­
збереження і бажання його уникнути стає визначальним чинником у поведінці. І тут
до брехні — лише один крок.

11. Посмійтеся разом. На несуттєву брех­ню можна відповісти з гумором. Насампе­ред це стосується маленьких дітей, які роб­лять перші спроби обманути. Залишаючись
у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині
відповісти так само весело.

12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина
призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона
робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на мо­мент істини — на те, що ви пишаєтеся тим, що ваш малюк росте чесною людиною.

13. Подавайте власний приклад. Пам'ятайте: ваша дитина — це до вели­кої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись.
Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присут­ності дитини. Інколи в цій брехні дитині від­водиться визначена, нехай на перший погляд
безневинна, брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що ма­
ми вдома немає», — кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.

14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину — не уникайте шансів дати їй
це відчути. Повторюйте частіше заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! Навіть
якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите ЇЇ. Так ви розвинете
в душі малюка упевненість, що попри здійс­нені ним помилки, він все одно улюблений
і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчи­нок, а не особистість загалом.

1. У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, збільшилася кількість уроків, тому збільшується час для підготовки до них.

2. У ваших дітей проблемний (переломний) період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, терплячими, небайдужими.

3. Програми містять більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, іноземних мов тощо.

4. Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям.

5. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, задані з різних предметів.

6. Дбайте про те, щоб дитина навчалася бути охайною у всьому, бережливою в ставленні до підручників.

7. Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

8. Стежте за порадами вчителів, записаними в щоденниках та робочих зошитах.

9. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя — прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем.

10. Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, єдине ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері зростатиме ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного і від вас теж.

11. Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а треба терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

12. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною найдієвішим засобом виховання — прикладом.

13. Умійте ставити себе на місце дитини.

14. Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, бездіяльність — перший її ворог.

15. Намагайтеся придбати в сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу; заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, а привчайте до повсякденного читання художніх книжок.