top of page
  • Facebook Social Icon
  • Google+ Social Icon
  • YouTube Social  Icon

П'ЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ УСПІШНОЇ ЛЮДИНИ

 Майже все в житті можна змінити, процесу вдосконалення немає меж. Для цього тільки потрібно навчитися контролювати свої емоції, прагнути мислити логічно і раціонально.

• Розширюйте свій кругозір, інакше не зможете домогтися більшого. Тільки допитливість здатна породжувати ідеї, що ведуть до успіху. Людина з вузьким кругозором погано знає, що являє собою наш світ і чого в ньому можна домогтися.

• Частіше запитуйте себе: наскільки наближає мене до обраної мети те, чим я зараз займаюся. Чи не можна зайнятися справою більш важливою, чи не можна діяти більш ефективно? Поки ви витрачаєте час на трудомісткі дрібниці, може щось змінитися в головному і виявиться, що ви витрачали час даремно.

• Будьте наполегливі. З кожною новою спробою домогтися бажаного ви купуєте найголовніше - досвід. Без нього досягти успіхів неможливо.

 

• Не втрачайте голову від успіхів. Надмірна радість розслабляє. Здорове ж невдоволення собою, навпаки, змушує весь час шукати шляхи подальшого та успішного самовдосконалення. Краще подякуйте за свій успіх долю, адже в будь-який момент обставини могли обернутися і проти вас.

БУЛЛІНГ, ЩО РОБИТИ?

         Часто діти шкільного віку різко втрачають інтерес до навчання, замикаються в собі, стають злими і роздратованими. Батьки не можуть зрозуміти, куди поділася життєрадісна дитина, повна енергії і веселого сміху? Де шукати причину зміненої поведінки? Психологи відповідають: в буллінгу. Що це?
        Буллінг походить від англійського слова «bully», що означає «насильник», «хуліган», «забіяка», «залякування». Цей термін характеризує вид психологічного терору, цькування однієї людини іншою, побиття, застосування менш радикальних методів порушення психо-емоційної стійкості (пліток, приколів, насмішок,
бойкоту, рекету, дражнилок, образливих жартів, обзываний). Останні отримали назву мобінг.

 

  • нерівні сили жертви і агресора;

  • періодичність насильства, випадків приниження;

  • гостра болюча сприйнятливість ситуації жертвою.

  • порвана куртка, футболка, штани, забій, синець, рана на тілі;

  • категорична відмова йти на уроки, швидке зникнення кишенькових грошей;

  • постійна втрата дорогих речей, одягу, взуття, іграшок, техніки (планшета, телефону, навушники, плеєра, флешки);

  • зниження апетиту, депресія, нічні кошмари;

  • відчуття цілодобової тривоги на вулиці під час прогулянок;

  • небажання відвідувати гостей, грати з братами, сестрами, однокласниками.

Вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії. Діти, які булять, не надто переймаються почуттями тих, кого вони ображають.
Вважають, що дорослі не будуть звертати на це уваги.
Вважають, що хтось заслуговує на таке ставлення. Або так себе заспокоюють.
Вважають, що така поведінка є нормою
Самі зазнали булінгу.
Хочуть відчути силу та вплив. Прагнуть уваги та лідерства у групі.
Інколи — через почуття самотності і невпевненості.


 

       Ознаки:

      Сьогодні діти особливо жорстокі. Причин агресивного переслідування безліч: виховання або його відсутність, спадковість, прагнення проявити своє «Я» і характеру, перегляд жорстоких кінофільмів, передач, мультфільмів.

За статистикою, 44 % школярів у віці від 7 до 15 років стають буллінг-агресивними. Приблизно половина робить це свідомо і багаторазово.

Реакція на буллінг крихти відмінно продемонстрована в художньому фільмі «Опудало» (1983) режисера Ролана Бикова. Шестикласниця Олена Бессольцева вміло передає всі почуття, які може випробувати крихта: біль, самотність, страх поділитися проблемою з дорослими, почуття безвиході та беззахисності.

 

За що булять?

Зазвичай тиск на учня здійснюють через зовнішність, неохайність, неповноцінності сім’ї, відсутність загальних інтересів, приналежності до бідної чи багатої сім’ї, дивностей в поведінці, небалакучості, прагнення до навчання, немодному хобі, спілкування з конкретною дитиною. Часто причиною “наїздів” може стати просто незрозуміла антипатія. Згадайте, як ми можемо невзлюбить абсолютно незнайомої людини, кинувши на нього один швидкоплинний погляд.

Причепитись і висміювати можна будь-кого з різних причин: руде волосся, ластовиння, занадто високий або занадто низький зріст, вага тіла, особлива форма голови, носа, очей, рота, національність, фізичні обмеження. Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.
 

Хто починає цькування?

У більшості випадків цькування починає більш кмітливий, самостійний і хитрий дитина. Таким чином, він прагне завоювати розташування однолітків, старшокласників, дорослих. Від цього дитина може отримувати матеріальну або духовну користь, задоволення. Іноді це спосіб розважитися без певної мети.

 

Як реагують інші?

Інша дітвора зазвичай ігнорує те, що відбувається. Лікарі-психологи пояснюють це небажанням брати участь або виступати захисником того, над ким насміхаються для збереження свого становища (статусу в колективі), душевної рівноваги.

 

Байдужість дитини до однолітка, який піддається буллингу — перша ознака його неповноцінного розвитку. У майбутньому це може призвести до психічних розладів.

 

Що робити?

Спочатку поговоріть з дитиною, постарайтеся з’ясувати причину відсторонення, небажання вчитися. Якщо ви не стали посвяченим у таємницю, поговоріть з найближчим другом (подругою), зверніться до психолога. З незнайомою людиною, тим більше фахівцем, дитина піде на контакт (виникає здорове бажання виговоритися).

Що робити, якщо тебе булять?

Немає універсального та швидкого рішення, проте є п'ять кроків, які точно варто зробити, щоб впоратись із булінгом.

Якщо ти у ситуації булінгу:

1. У жодному разі не тримай це в секреті. Виріши, кому ти довіряєш і можеш про це розповісти: батькам чи іншим родичам, другу або подрузі, вчителю, психологу, тренеру або навіть друзям своїх батьків.

2. Не бійся просити про допомогу — вона тобі необхідна.

3. Припини звинувачувати себе чи виправдовувати дії інших. Ніхто не має права порушувати твої кордони, примушувати робити щось, принижувати чи ображати тебе. Така поведінка не прийнятна.

4. Якщо трапилась будь-яка небезпечна для тебе ситуація, звертайся за допомогою до адміністрації школи, вчителів, старших учнів, батьків.

5. Проконсультуйся зі шкільним психологом, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

 

Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого?

Діти, які піддаються булінгу в школі, починають вигадувати приводи, щоб не ходити на заняття, прикидаються хворими. Стають замкнутими, втрачають смак до життя і перестають вчитися. Що робити, якщо ти бачиш, як булять іншого, і хочеш йому допомогти:

1. Ти можеш бути тим, хто нарешті почне про це говорити.

2. Якщо бачиш ситуацію булінгу, одразу клич на допомогу дорослих, які є поруч.

3. Якщо тобі пропонують приєднатися до булінгу або дивитися на те, що відбувається, рішуче відмовляйся.

4. Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки. Порадь звернутися по допомогу до дорослих, яким ви довіряєте.

 

Якщо ти поводишся як той, хто булить...

Що робити якщо ти несподівано для себе зрозумів, що поводишся як той, хто булить:

1. Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще.

2. Дорослі дійсно переймаються тим, що відбувається. Навіть, якщо здається, що це не так.

3. Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому. Подумай, ти дійсно цього прагнеш?

4. Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Викресли булінг зі свого життя!

Поради щодо подолання стресу

1. З’ясуйте, що саме вас турбує.
Розкажіть про свої турботи близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши проблему вголос, ви знайдете причину власних проблем і вихід із ситуації.
2. Сплануйте свій день.
Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час прискорює свій біг. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нестачу часу.
3. Навчіться керувати своїми емоціями.
Вийти зі стресового кола допоможе проста вправа. Заплющте очі й подумки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одну на другу – ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли ви зможете впоратися із хвилюванням.
4.Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже весело.
Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т- лімфоцити крові. У відповідь на вашу посмішку, організм продукуватиме бажані гормони радості. 
5.Відпочивайте разом із сім’єю.
6.Фізичні вправи знімають нервове напруження.
7.Музика – це теж психотерапія. Слухайте спокійну музику.
8. Бувайте на вулиці. Гуляйте, сидіть у парку, бігайте.
9.Не беріться за непосильні завдання,щоб уникнути розчарувань, невдач.
10.Звертайте увагу на позитивні сторони життя – це збереже здоров’я і сприятиме успіху.
11. Не зловживайте кавою, алкоголем.
12.Їжте морозиво – там є компонент, який поліпшує настрій. 
13. Вживайте вітамін Є.

Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. Цей вітамін міститься у картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
14. Запам’ятайте кілька формул самозаспокоєння: "усе буде добре,” "проблема вирішиться,” "не варто хвилюватися,” "я зосереджуюся на своєму диханні”, "я абсолютно спокійна.”

Please reload

Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій. Розрізняють ситуативну та особистісну тривожність. Перша викликана певними подіями, ситуаціями, що спричиняють хвилювання, тривогу, передчуття великих неприємностей. Друга (як стан) – стабільна риса особистості, що проявляється у звичайних, повсякденних ситуаціях.

 

 Можливі причини підвищеної тривожності:

1.     Природна особливість нервової системи(слабкість, астенічність) як риса темпераменту.

2.     Сформована риса характеру як результат неправильного виховання.

3.     особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації(«орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху»)

4.     Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї. Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.

5.     Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне «Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності.

6.     Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів.

7.     Авторитарний стиль роботи вчителя: владний суворий, нетерпимий.

8.     Перевантаження навчанням.

9.     Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних або шкільних стосунках.

10. Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням.

bottom of page